Як привести газорозподільну систему у відповідність до потреб країни

«Українська газорозподільна система задіяна лише на 25%. Як привести її у відповідність до реальних потреб країни?»

В 1991 році споживання газу в Україні становило близько 120 млрд куб м, з яких 100 млрд споживачі отримували через розподільні мережі. Але з того часу споживання газу в Україні впало в 4 рази і розподіл газу становить 25 млрд куб. м на рік.

Незважаючи на те, що потреби споживачів зменшились вчетверо, газорозподільна система — і за потужністю, і за дизайном — залишається без змін. Система газорозподілу будувалась без врахування економічної доцільності, це був інструмент забезпечення соціального блага. Тому, на відміну від Європи, нашу мережу складають окремі фрагменти, деякі з яких взагалі не мають економічного сенсу.

В таких умовах для коректної оцінки та порівняння використовують такий універсальний показник як продуктивність мереж. Отже, якщо порівняти продуктивність існуючої газорозподільної системи України, то вона в п`ять разів менша, ніж в Італії, та в три рази менша від німецької.

Значну — до 75% від загальної — надлишкову потужність газорозподільної системи необхідно утримувати в робочому стані. Якщо в Європі технологічні втрати газу складають в середньому до 2%, то у нас цей показник досягає 5%, а в окремих випадках і 10%. Такі витрати мають бути відображені в тарифі на розподіл, тож за них завжди сплачує кінцевий споживач.

Ще один аспект — дизайн наших газорозподільних мереж, типовий для екс-СРСР. Його ключова риса в тому, що 90% споживачів приєднані до мереж низького тиску. В європейських країнах більшість споживачів приєднані до мереж середнього тиску. Тому в наших мережах інші діаметри труб, більше регулюючого обладнання, кранів, з`єднань, клапанів і таке інше.

Головний виклик для газорозподілу в Україні — це редизайн всієї системи.
Тому головний виклик для газорозподілу в Україні — це редизайн всієї системи для того, щоби привести її потужність у відповідність до сучасного попиту, тобто зменшити існуючу потужність в два-три рази. Це масштабна задача, яку дійсно потрібно вирішувати, і доцільність таких проектів зрозуміла інституціональним інвесторам. За нашими оцінками, для реконструкції всієї системи України необхідно залучити щонайменше 50 млрд грн. Та навіть при зазначеному рівні інвестицій для такої кропіткої роботи, як редизайн газорозподільних мереж, необхідні 5−10 років.

Вже зараз фахівці Регіональної газової компанії реалізують декілька пілотних проектів із редизайну системи на окремих ділянках. Такі проекти є на Вінничині, у Київській, Львівській, Волинській областях. Термін їх окупності від 2 до 10 років. Таким чином ми вже накопичуємо досвід та експертизу, адже при цьому майже немає універсальних рішень. В кожному проекті треба занурюватися в деталі, проводити покроковий аналіз ефективності інвестицій. У нас є приклади, коли значний ефект дає демонтаж надлишкового обладнання, або зниження тиску в мережі. Інколи йдеться про заміну обладнання на менш потужне, а деінде необхідно вивести з експлуатації цілі ділянки мереж.

Але при існуючих регуляторних умовах будуть лише разові рішення, які не змінюють систему, а тільки підтримують її у робочому стані. Зазвичай математика дає відповіді на більшість питань, які важко описати словами. Порівняйте: якщо в Польші тариф на доставку газу забезпечує 50 евро інвестицій на кожного клієнта газорозподільної компанії, в Чехії — 42 евро, то в Україні цей показний — лише 1 евро на клієнта. Якщо не змінити модель регулювання на таку, яка буде забезпечувати привабливий рівень доходності на вкладений капітал, ми всі разом і надалі будемо утримувати систему із рекордними надлишковими потужностями.